На початку 2025 року вчені зафіксували явище, якого не спостерігали за всю історію досліджень Панамської затоки. У регіоні майже повністю зупинився апвелінг – процес, який десятиліттями підтримував життя тропічного моря.
Дослідники називають це серйозним попередженням про те, наскільки швидко кліматичні зміни можуть порушити стабільність океанічних екосистем.
Що зазвичай відбувається
Упродовж майже 40 років тихоокеанське узбережжя Панами залежало від сезонного підйому холодних, багатих на поживні речовини вод. З грудня по квітень сильні північні пасати зганяли теплу поверхневу воду, дозволяючи холодним глибинним масам підійматися вгору.
Цей механізм живив фітопланктон і рибу, а також знижував температуру моря. Завдяки цьому коралові рифи отримували природний захист від знебарвлення в посушливий сезон.
Що сталося в 2025 році
Початок 2025 року порушив усталений сценарій. Супутникові дані зафіксували вкрай низький рівень хлорофілу – ознаку того, що поверхневі води втратили поживні речовини. Польові вимірювання показали, що водна товща залишалася сильно розшарованою, без характерного вертикального перемішування.
Зазвичай апвелінг у регіоні стартує наприкінці січня, триває близько двох місяців і може охолоджувати воду майже до 19 градусів. У 2025 році похолодання почалося на кілька тижнів пізніше, тривало значно менше і знизило температуру лише до 23 градусів.
“Тропічне панамське море втратило своє життєво важливе дихання”, – зазначив біолог Аарон О’Ді зі Смітсонівського інституту тропічних досліджень.
У чому полягає проблема
Причиною збою став не дефіцит холодної води на глибині, а порушення атмосферного механізму, який зазвичай запускає апвелінг. У 2025 році панамський потік вітру формувався значно рідше, а сукупної сили північних вітрів не вистачало, щоб зрушити систему.
Хоча окремі пориви були порівнянні за інтенсивністю з попередніми роками, їхня частота різко впала. Періоди штилю подовжилися, поверхневі води залишалися теплими й розшарованими, що й зупинило процес підйому поживних мас.
“Вперше ми спостерігали, як зміни в атмосферній і океанічній циркуляційній системі перевищують порогове значення і призводять до зниження біологічної продуктивності”, – пояснив Ральф Шибель з Інституту хімії імені Макса Планка.
Наслідки для екосистеми затоки виявилися швидкими. Через нестачу поживних речовин скоротилися популяції фітопланктону, ослабла основа харчового ланцюга. Вчені також фіксують зменшення чисельності скумбрії, сардин, кальмарів та інших молюсків.
Коралові рифи, які зазвичай виграють від холоднішої води, зазнали посиленого теплового стресу. Це підвищило ризик і масштаб знебарвлення коралів.
Дослідники застерігають: якщо збої апвелінгу повторюватимуться, це може призвести до довгострокового падіння продуктивності рибальства та ще більшого тиску на вразливі коралові спільноти тропічних морів.
