Прихід нового керівника Чернівецької ОВА Осипенка відбувається на тлі глибокої кризи в управлінні земельними та лісовими ресурсами регіону. Журналістка Світлана Ісаченко наголошує, що нова обласна влада стикається зі спадщиною системного ігнорування законів, що вже призвело до численних судових баталій між ОВА, ДП «Ліси України» та місцевими громадами.
Ключова проблема криється у небажанні регіональних чиновників та лісівників належним чином оформлювати державну реєстрацію лісових угідь. За офіційною інформацією, дві третини земель лісогосподарського призначення області досі не мають державної реєстрації речових прав. Такий стан справ, на думку розслідувачки, створює ідеальні умови для нелегальних вирубок та збагачення на тіньовому ринку деревини.
Показовим прикладом правового хаосу став конфлікт із Кам’янецькою громадою. Скориставшись нормами Земельного кодексу, сільрада самостійно проінвентаризувала та зареєструвала як комунальну власність безгоспні ділянки, які роками не вносилися ОВА до Державного земельного кадастру. Реакція правоохоронців виявилася миттєвою, але вибірковою:
- замість розслідування фактів вивезення краденого лісу з неоформлених ділянок Путильщини, силовики відкрили справу проти посадовців Кам’янецької сільради;
- кримінальне провадження за ознаками зловживання владою розпочали у грудні 2024 року, причому слідчі плутають навіть назви громад, що перебувають під слідством;
- обласна прокуратура, замість захисту державних інтересів через примус до реєстрації земель, фактично виступає на боці тих, хто тримає лісовий фонд у юридичній невизначеності.
Журналістське розслідування виявило дивну необізнаність профільних чиновників. Зокрема, керівництво управління АПК ОВА ще у 2023 році зверталося до Верховної Ради з проханням роз’яснити елементарні норми законодавства. При цьому Земельний кодекс з 2021 року чітко вказує: якщо держава не сформувала ділянку, громада має повне право оформити її на себе. Проте на Буковині це право обернулося для місцевого самоврядування кримінальним тиском.
Ситуація ускладнюється сумнівною законністю передачі земель від ліквідованих лісгоспів до монополіста ДП «Ліси України». Оскільки ділянки не були належним чином ідентифіковані (без меж, геодезичних координат та кадастрових номерів), право постійного користування на них фактично не виникло. Проте прокурори продовжують посилатися на листування з лісівниками замість вивчення правовстановлюючих документів.
Наразі головним питанням залишається позиція нового керівництва області: чи вистачить політичної волі пану Осипенку припинити «земельний бардак» та змусити підлеглих працювати в межах правового поля, чи «будинок з левами» й надалі захищатиме інтереси лісових тіньовиків?
