Україна істотно змінила характер сухопутних бойових дій і, за оцінками аналітиків, фактично змусила Росію зайти у стратегічний глухий кут.
Паралельно країна перетворилася на важливого учасника західної системи безпеки, розширивши своє значення далеко за межі нинішнього конфлікту, пише The New York Times.
У своїй колонці Дэвид Френч наголошує, що держава, якій на початку повномасштабного вторгнення прогнозували швидку поразку, не лише вистояла, а й зуміла змінити динаміку війни, зупинивши просування російських сил та перевівши бойові дії у позиційне протистояння.
За оцінками автора, Володимир Зеленський демонструє нову модель міжнародної суб’єктності України. Йдеться про державу, яка показує здатність «вільного світу» залишатися стійким навіть без колишнього домінування США, що в перспективі може вплинути на баланс усередині західних союзів.
Військові аналітики, зокрема Міка Райан, зазначають, що Україна стабілізувала ключові ділянки фронту на сході, посилила міжнародні зв’язки, частково вивела Росію в дипломатичну ізоляцію та наростила власне оборонне виробництво, зменшуючи залежність від зовнішньої підтримки.
Україну дедалі рідше сприймають як слабшу сторону конфлікту. Вона поступово стає самостійним військовим і політичним гравцем, який не лише отримує допомогу, а й ділиться досвідом та розвиває оборонні домовленості з низкою країн, включно зі США та державами Близького Сходу.
Окремо підкреслюється, що українська армія вже належить до найдосвідченіших сучасних сухопутних сил, попри менші ресурси порівняно зі США. Її ключова перевага – швидка адаптація та активне використання безпілотних систем.
Тим часом Європа пришвидшує розвиток власної оборонної промисловості, намагаючись зменшити залежність від США. Найактивніше в цьому напрямі діють Франція, Німеччина та Канада.
Аналітики також застерігають, що можливі політичні зміни у Сполучених Штатах можуть послабити союзницькі зв’язки, на яких тримається західна система безпеки, і прискорити перерозподіл глобального лідерства.
