Кабмін призначив Богдану Лаюк – Неборак новою заступницею міністерки культури Тетяни Бережної. Вона куруватиме мовну політику та напрям книговидання, який уряд називає ключовим для формування культурного простору країни.
Міністерка культури підкреслила важливість цього напряму, наголосивши, що розвиток української мови і книговидання є “основоположними сферами для розуміння українського суспільства і його розвитку”, оскільки дозволяють “повернути собі голос і право розповідати свою історію”.
Пріоритети нової заступниці
Богдана Лаюк – Неборак зосередиться на системному оновленні державної політики у сфері книги та мови. Вона відповідатиме за формування стратегічних рішень і роботу з інституціями сектора.
- розробка нових політик і стратегій для розвитку книжкової сфери
- поглиблення співпраці з Українським інститутом книги
- створення єдиної стратегії для українських книжкових фестивалів
- удосконалення умов для розвитку електронних книжок
- співфінансування закупівель книжок у бібліотеки разом з громадами
- оновлення українських шрифтів та уніфікація правничої термінології в законодавстві
Окремим напрямом стане робота над санкційною політикою щодо російських видавництв, а також перегляд умов пільгової оренди для незалежних книгарень.
Мовна політика та міжнародні документи
Лаюк – Неборак також візьме під свою координацію оновлення українського перекладу Європейської хартії регіональних або міноритарних мов. Йдеться про важливий етап імплементації законопроєкту, який уряд готує до подання.
Профіль та досвід
Нова заступниця має журналістський і менеджерський досвід у культурній сфері та освіту юристки. Вона працювала редакторкою The Ukrainians Media і була залучена до кількох державних та громадських ініціатив.
У 2020 році Лаюк – Неборак координувала запуск першої державної програми підтримки перекладів української літератури іноземними мовами. Крім того, є співтворчицею відеоподкасту про культуру і деколонізацію “Наразі без назви”, який у 2022 році визнали найкращим культурним подкастом.
Призначення уряд пояснює потребою у посиленні інституційної спроможності держави в мовному та книжковому секторах, які вважають критичними для модернізації культурної політики.
