Президент США Дональд Трамп оголосив про проведення перших у історії “Ігор патріотів” (Patriot Games). Чотириденний марафон для старшокласників стане частиною святкування 250-річчя незалежності країни у 2026 році під брендом “Freedom 250”.
За задумом адміністрації, від кожного зі штатів та територій США оберуть по двох учасників — юнака і дівчину. Спортсменів чекають численні випробування у Вашингтоні, а точну дату проведення поки не оголосили.
Трамп підкреслив, що в жіночих дисциплінах братимуть участь “лише біологічні жінки”. Такі ігри мають стати символом боротьби за “чистоту жіночого спорту” та відображати повернення до “традиційних і християнських цінностей”, які президент активно просуває з початку другого терміну.
Критики звертають увагу, що проєкт формує модель суспільства, де лояльність до держави та лідера відбувається через культ фізичної сили та дисципліни. На відміну від Олімпіад, головним тут стає не спортивний результат, а патріотизм та приналежність до штату.
“Кожен штат має ‘своїх’ учасників, що створює образ загальнонаціональної мобілізації та символічної рівності. Водночас увага концентрується у Вашингтоні, де їхні історії інтегрують у централізований державний наратив слави”, — зазначають оглядачі.
Президент запропонував на роль ведучого міністра охорони здоров’я Роберта Кеннеді-молодшого. Критики бачать у цьому образ Цезаря Флікермена з “Голодних ігор”: ексцентричний чиновник керує шоу для підлітків.
Кеннеді-молодший відомий антивакцинаторською позицією, а також тим, що підтримував демократів на президентських виборах та критикував USAID. Його ініціатива MAHA (Make America Healthy Again) разом із “Іграми патріотів” викликає побоювання щодо формування ідеології “здорової” нації через спорт.
“Поєднання риторики ‘чесного спорту’ та ‘біологічної відповідності’ із ініціативами MAHA створює модель, де держава формує культ тіла, визначаючи, яким має бути ‘правильний’ американець”, — відзначають критики.
Виділення трансгендерів та тих, хто не відповідає консервативним нормам, надає їм статусу “непатріотів”. Емоційна пропаганда замінює дискусію: спортивна перемога стає засобом мобілізації молоді та формування лояльності до державного наративу.
Критики порівнюють формат Трампа з “Голодними іграми” Сюзанни Коллінз: принцип формування команд і віковий діапазон учасників — близько 14–18 років — перегукуються з літературним зразком. Американське шоу перетворює молодь на елемент великого політичного видовища.
Для порівняння, українські “Ігри патріотів” серед зірок телебачення у 2005 році були радше іронічним шоу. Команди долали перешкоди, смішно падаючи та радіючи перемозі, а глядач бачив людей, а не символи державної величі. У США ж “Ігри патріотів” мають серйозний ритуальний характер, де спорт підпорядковується формуванню образу “нового американця” та просуванню державної ідеології.
Критики наголошують, що межа між видовищем і пропагандою стає дуже тонкою: патріотизм через спорт подається не як свобода та гумор, а як дисципліна та підпорядкування, а молодь опиняється у центрі масштабного політичного шоу.
