Протоієрей Дмітрій Кротков, відомий як головний військовий священник РПЦ у Криму та Херсонській області, постає фігурою, яка поєднує релігію, військову службу та власні фінансові інтереси. Його діяльність на окупованих територіях викриває тісний зв’язок Московського патріархату зі збройними структурами РФ.
Команда хактивістів та українських спецслужб понад рік документувала листування Кроткова у Telegram, що дозволило встановити маршрути його пересування, дії підлеглих і навіть знищення щонайменше двох командних пунктів окупантів.
РПЦ на передовій
З 2014 року, коли Росія анексувала Крим і розпочала війну на Донбасі, Кротков безпосередньо брали участь у блокуванні українських військових і підтримці проросійських сил. Після анексії він регулярно відвідував окуповані території Донеччини та Луганщини, нібито для гуманітарної допомоги, але фактично — для пропаганди та підтримки бойового духу російських підрозділів.
Протоієрей був в авангарді наступу на Україну із самого початку агресії, і в лютому 2022 року його супроводжували на передові позиції ще до початку повномасштабного вторгнення.
Військове та адміністративне керівництво
Кротков очолює військовий відділ взаємодії зі Збройними силами, правоохоронними органами, кримінально-виправними установами та МНС РФ у Криму. Під його контролем також спеціальний гуманітарний центр Кримської митрополії. Він має право переводити священників на фронті, підпорядковуючи їх церковній ієрархії та забезпечуючи військові потреби.
- Закупівля ударних дронів, тепловізорів, рацій та Starlink для підрозділів РФ.
- Організація “гуманітарних” зборів, що фінансували армійські потреби, а не цивільне населення.
- Контроль над підлеглими, включно з ієромонахом-кулеметником і священником-стрільцем, які діяли на фронті.
Священники-воїни та їх побратими
Іоанн Корєшков, колишній клірик, став стрільцем у резервній роті і завдяки Кроткову був переведений на посаду духовного наставника. Ієромонах Герасим служив кулеметником, часто зловживаючи алкоголем, що потребувало втручання Кроткова для збереження його на військових посадах. Обидва — яскраві приклади того, як релігійні діячі фактично виконують бойові функції на окупованих територіях.
Благодійність чи збагачення
Фінансова діяльність Кроткова тісно переплітається з особистим збагаченням. Частина грошей із зборів, призначених для цивільного населення, використовувалася на власні потреби священника та військових. Наприклад, із 3500 подарунків для дітей Херсонщини він замовив лише 3000, а економію залишив собі.
“Заробляти на благодійності — це не кадилом махати”, — свідчить листування протоієрея.
Конкуренція з севастопольським благодійним центром додатково підживлює його прагнення контролювати фінансові потоки. Кротков не цурається доносів на колег і намагається централізувати ресурси під своїм контролем.
Висновок
Історія протоієрея Кроткова демонструє, що РПЦ в умовах війни виконує роль не лише релігійної, а й фактично військової структури. Поєднання фронтової діяльності, контролю над підлеглими та особистого збагачення ставить під сумнів заяви про чисто духовну місію московського патріархату на окупованих територіях.
