Житель Карпат Костянтин Стратій за один похід до лісу може назбирати понад 50 кілограмів грибів. Разом із дружиною вони сушать і консервують урожай, а також діляться запасами з родичами, які мешкають у різних куточках України.
Чоловік народився та все життя проживає у Карпатах. З восьми років він звик ходити до лісу — не лише за грибами, а й щоб відпочити на природі. Каже, що знає навколишні гори, як власну долоню, і кожен сезон починає з улюблених місць.
Цього року, за словами Костянтина, грибів у Карпатах значно менше, ніж зазвичай. Вересень був надто сухим, а жовтень — холодним, тому навіть у перевірених лісових куточках урожай скромніший. Проте чоловік не пропускає жодної нагоди вирушити до лісу — адже для нього це не просто хобі, а частина життя.
«Літні гриби люблять молодий ліс, а осінні — старший, віком 50–60 років. Там їм потрібно більше світла і тепла. А влітку і так тепло, тому вони з’являються ближче до тіні», — пояснює грибник.
Костянтин орієнтується у лісі за власними спостереженнями. Каже, якщо натрапляє на червоні мухомори — неподалік, у межах кількох десятків метрів, обов’язково знайдуться білі гриби. Такий «сигнал» він перевірив на практиці багато разів.
Зазвичай чоловік вирушає по гриби сам або з дружиною. Іноді до компанії долучаються діти. Сім’я збирає білі гриби, синяки, рижики та опеньки. Підозрілі види обходять стороною. Молоді гриби консервують, а великі — сушать, щоб використовувати взимку.
Під час активного сезону Костянтин і його дружина виходять до лісу рано-вранці й проводять там не менше чотирьох годин. Саме завдяки цьому нерідко повертаються додому з повними кошиками — по 50–60 кілограмів. Торік чоловік знайшов рекордний гриб вагою майже 1,8 кілограма.
«Є така приказка: “ранок — панок”. Якщо вийшов у ліс о сьомій — маєш шанс знайти найбільше. А коли вже десята чи одинадцята, гриби ніби ховаються. Та й людей у лісі більше», — усміхається Костянтин.
Він зізнається, що отримує від процесу не менше задоволення, ніж від результату. Гриби для нього — радше привід побути серед природи. Навіть коли врожаю немає, він іде в гори просто подихати свіжим повітрям. Каже, любов до лісу успадкував від батька, з яким уперше пішов по гриби ще в дитинстві. Відтоді не уявляє свого життя без цих прогулянок, адже саме вони приносять йому спокій і силу.
