Чернівці водночас оновлюють магістральний водогін за міжнародні кошти і борються з щоденними аваріями всередині міста. Новий керівник КП “Чернівціводоканал” Володимир Антоненко каже, що підприємство має замінювати у 40 разів більше труб, ніж зараз, однак ні грошей, ні людей для цього немає.
Антоненко очолив водоканал у вересні і визнає: головні проблеми давно накопичені, а темпи робіт – критично низькі. Нині своїми силами підприємство змінює трохи більше одного кілометра мереж на рік. Реальна потреба, за оцінкою директора, становить щонайменше 50 кілометрів.
Нова команда і стара система
За словами Антоненка, водоканал найбільше страждає не від техніки чи інфраструктури, а від того, що мешканці не можуть отримати відповідь на елементарні запитання. Диспетчерська служба працює на межі можливостей – дзвінки часто губляться, а система обробки звернень давно застаріла.
“Система диспетчеризації застаріла, люди часто не можуть додзвонитися, залишити повідомлення чи отримати відповідь”, – каже директор.
Перший крок, який він обіцяє зробити вже найближчим часом, – збільшити кількість операторів і запровадити багатоканальні номери. Також планують окреме вікно для звернень громадян і GPS контроль техніки для оптимізації виїздів.
Окрема проблема – кадри. Через війну і низькі зарплати підприємство втрачає працівників. Середній оклад у водоканалі зараз близько 16 тисяч гривень, і керівник переконаний, що його треба підвищувати, аби не втратити команду повністю.
Тариф, борги і затримані рішення
Підприємство працює зі збитками. Економічно обґрунтований тариф досі не затверджений державною комісією, а без цього водоканал залежить від дотацій міської влади. Торік через занижений тариф водоканал недоотримав понад 120 мільйонів гривень. Частину втрат місто компенсувало, але цього недостатньо.
Понаднормові втрати води залишаються ще одним болючим питанням. Бригади працюють здебільшого на аваріях, а планових замін практично не проводять. Антоненко хоче створити окремий напрямок, який системно займатиметься оновленням мереж, запірної арматури та гідрантів, але підкреслює: без перегляду тарифу це неможливо.
Міжнародні проєкти і стан магістралі
Паралельно триває один з найбільших інфраструктурних проєктів міста – реконструкція магістрального водогону від Дністра до Чернівців. Приблизно 80% робіт уже виконано, завершення очікується до середини літа.
У грудні водоканал планує оголосити нові тендери на модернізацію насосних станцій і очисних споруд. До осені 2026 року мають бути готові проєктні рішення і визначений підрядник, а фізичні роботи стартують наприкінці того ж року.
Відключення і аварії: чи стане легше?
Під час підключення нових ділянок трубопроводів короткочасні відключення води неминучі, говорить Антоненко. Але він наголошує: частина перебоїв узагалі не залежить від роботи водоканалу. Вимкнення електроенергії зупиняє насосні станції, а відтак – постачання води в цілі райони.
Інша проблема – нестача запірної арматури. Через це під час аварій інколи доводиться перекривати великі території, бо немає можливості локально обмежити подачу лише одному абоненту.
122 кілометри ризику
У місті немає одного “найгіршого” району: за оцінкою водоканалу, 122 кілометри мереж потребують негайної заміни або ремонту. Аварії стаються в різних частинах Чернівців.
Найдовше цього року місто залишалося без води три доби. Це сталося через серйозну аварію на трубі діаметром 800 мм, де довелося повністю зупинити подачу води.
Хто керує водоканалом зараз
Володимир Антоненко працює у сфері водопостачання з 2009 року. У Маріуполі він пройшов шлях від майстра до директора водоканалу, а згодом очолював підприємство з управління твердими відходами. Після початку повномасштабної війни був змушений залишити місто, але продовжував працювати у галузі.
У Чернівцях він змінив Андрія Колесника, який залишив посаду директора за власним бажанням і тепер відповідає за міжнародний напрямок. У серпні Колеснику та працівнику відділу закупівель оголосили підозру щодо купівлі авто за завищеною вартістю.
Антоненко каже, що підприємство має потенціал відновити стабільність, але для цього потрібні рішення на рівні міста і держави – новий тариф, інвестиції, техніка й люди.
