Поки Москва продовжує війну проти України, її політична та економічна вага дедалі більше зміщується у бік Пекіна. Те, що в Кремлі називають партнерством, на практиці перетворюється на зростаючу залежність від Китаю – із довгостроковими наслідками для російської автономії.
Усередині самої Росії дедалі частіше звучить думка, що ця війна може стати стратегічною помилкою. Представники наступного політичного покоління бачать у ній фактор, який підриває майбутню економічну стабільність і залишає складну спадщину для країни.
На цьому тлі російська економіка демонструє ознаки стагнації, а втрати у війні вже вимірюються сотнями тисяч загиблих і поранених. Військовий конфлікт поступово стає не лише політичним вибором, а й тягарем для внутрішнього розвитку РФ.
Попри офіційну риторику про «дружбу без обмежень» між Москвою та Пекіном, реальні відносини залишаються значно більш стриманими. Обидві сторони діють прагматично, уважно зважуючи власні інтереси та уникаючи кроків, що можуть створити довгострокові ризики.
Росія і Китай поділяють скепсис щодо світового порядку, який, на їхню думку, сформований Заходом. Але навіть за цієї спільної позиції співпраця між ними працює вибірково – там, де є вигода, і зупиняється там, де виникають розбіжності.
Окремо у Кремлі повідомили, що Володимир Путін і Сі Цзіньпін під час розмови торкнулися теми України. Китайська сторона, за цими даними, знову заявила про загальну готовність сприяти «траєкторії мирного врегулювання», не пропонуючи конкретних механізмів.
