Леонардо Ді Капріо офіційно отримав титул “Артист року” від журналу Time у 2025 році. Голлівудський актор з понад тридцятирічним досвідом продовжує дивувати глядачів сміливими ролями та глибоким зануренням у персонажів.
Від ранніх ролей трагічних красенів до драматичних екранізацій сучасних сюжетів — кар’єра Ді Капріо стала прикладом стабільності та постійного професійного росту в умовах мінливого кіноіндустрії.
Початок кар’єри
Леонардо Вільгельм Ді Капріо народився 11 листопада 1974 року в Лос-Анджелесі. Його батьки — Джордж Ді Капріо, художник коміксів італійського походження, та Ірмелін Індбіркен, секретарка німецького походження — розлучилися, коли йому був лише рік. З дитинства Леонардо цікавився акторською грою та почав зніматися у рекламі, а згодом у серіалах “The New Lassie” та “Growing Pains”. У останньому він зіграв безпритульного хлопчика, який у шостому сезоні починає жити з родиною головних героїв.
Його прорив у кіно відбувся на початку 1990-х. У 1993 році він знявся у “This Boy’s Life” з Робертом Де Ніро та в драмі “Що гнітить Гілберта Грейпа”, де зіграв молодшого брата героя Джонні Деппа. Ця роль принесла йому першу номінацію на “Оскар”. Першу статуетку Ді Капріо отримав лише у 2016 році за фільм “Легенда про Г’ю Гласса”.
Від новачка до зірки світового масштабу
Популярність Ді Капріо зросла після ролей у “Ромео + Джульєта” (1996) та “Титаніку” (1997) Джеймса Кемерона, де трагічна роль Джека Доусона зробила його кумиром мільйонів. Фільм зібрав понад 2 мільярди доларів і закріпив за актором образ романтичного героя.
Зі словами Кейт Вінслет, його колеги по “Титаніку”:
«Він найкрасивіший чоловік світу, але взагалі не зацікавлений у власній привабливості»
На початку 2000-х Ді Капріо обрав серйозніші ролі та активно співпрацював з Мартіном Скорсезе. Їхні спільні проєкти включають “Банди Нью-Йорка” (2002), “Авіатор” (2004), “Відступники” (2006), “Острів Проклятих” (2010) та “Вовк з Волл Стріт” (2013).
Співпраця з відомими режисерами
Ді Капріо постійно перевинаходить себе завдяки роботі з талановитими режисерами. Він знявся шість разів у Мартіна Скорсезе та працював із Джеймсом Кемероном, Стівеном Спілбергом, Квентіном Тарантіно, Крістофером Ноланом, Алехандро Г. Іньярріту, Базом Лурманном, Рідлі Скоттом, Клінтом Іствудом, Семом Мендесом та Полом Томасом Андерсоном. Наступний спільний проєкт зі Скорсезе очікується у 2026 році.
Акторський стиль та останні ролі
Його герої завжди багатогранні та соціально актуальні. У 2025 році Ді Капріо зіграв головну роль у фільмі “Одна битва за іншою” Пола Томаса Андерсона — роль Боба, колишнього революціонера, який намагається врятувати доньку, об’єднавшись з колишніми соратниками проти старого ворога. Критики високо оцінили стрічку, Rotten Tomatoes дав 90% схвалення, а Metacritic підтвердив позитивні відгуки.
Проте фільм викликав суперечки серед консервативних блогерів, які звинуватили Андерсона та Ді Капріо у “симпатіях до політичних терористів”. Колишній президент США Барак Обама, навпаки, назвав стрічку одним зі своїх улюблених фільмів року.
Благодійність та політична активність
У 1998 році Ді Капріо заснував Leonardo DiCaprio Foundation (LDF), яка підтримує проєкти з охорони природи, океанів та боротьби з глобальним потеплінням, надавши гранти на понад 200 мільйонів доларів у понад 50 країнах. Актор є посланцем миру ООН з питань клімату з 2014 року та активно підтримує Демократичну партію США.
Він виступає проти масового використання штучного інтелекту у мистецтві, віддаючи перевагу роботі, яка базується на людському досвіді та емоціях, та інвестує у зелені технології, уникаючи приватних літаків, коли можливо.
«Людство має діяти злагоджено проти глобального потепління. Це не лише питання політики, а нашого спільного виживання», — зазначає Ді Капріо у промовах на “Оскарі” та ООН.
Леонардо Ді Капріо довів, що можна залишатися актуальним у Голлівуді, одночасно займаючись серйозними соціальними та екологічними проблемами. Його титул “Артист року” — лише чергове підтвердження впливовості та універсальності актора, який продовжує формувати сучасне кіно та активістський рух у світі.
