Після того, як спільні зусилля українського Міноборони та Ілона Маска заблокували російським військам доступ до терміналів Starlink через систему «білих списків», ворог опинився перед критичною дилемою. Стабільний зв’язок на фронті став для окупантів дефіцитним ресурсом, що змусило Кремль шукати асиметричні відповіді. Однією з таких спроб стала презентація безпілотної платформи «Барраж-1».
Це не просто черговий дрон, а стратосферний аеростат, покликаний стати сурогатом супутникового угруповання. Російські розробники з «Аеродроммашу» та МДТУ імені Баумана стверджують, що апарат здатен роками триматися на висоті до 20 кілометрів, виконуючи роль вежі мобільного зв’язку, яку неможливо побудувати на землі в умовах боїв.
Що відомо про російський “Барраж-1”?
У середині лютого апарат здійснив свій дебютний політ. Автори проєкту роблять ставку на автономність від західних технологій, заявляючи про використання виключно російських компонентів. Головна ідея — винести ретранслятори 5G-сигналу в стратосферу, щоб покрити величезні площі без залучення супутників.
Технічні параметри «Барраж-1» виглядають наступним чином:
- робоча висота — до 20 000 метрів;
- корисне навантаження — до 100 кілограмів обладнання;
- призначення — підйом ретрансляторів 5G та інших систем передачі даних;
- формат — легка безпілотна платформа аеростатного типу.
Попри гучні заяви, авіаційний експерт Анатолій Храпчинський налаштований скептично щодо повноцінної заміни технології SpaceX. За його словами, головна перевага Starlink полягала у принципі plug-and-play — простоті, яка дозволяла навіть непідготовленому персоналу отримувати якісний канал даних за лічені хвилини.
Чи може аеростат замінити Starlink і що з російським супутниковим зв’язком?
Російські супутники на кшталт системи «Ямал» суттєво програють у пропускній здатності та зручності. Класичний супутниковий зв’язок вимагає від військового вміння орієнтувати тарілку та захищати її від візуальної розвідки ворога. Натомість стратосферна куля виглядає як спроба спростити наземну інфраструктуру: замість складних станцій солдату потрібен лише термінал, що приймає сигнал зверху.
«Це виглядає перспективно для росіян. Такі можливості використовуються навіть Збройними силами Ізраїлю для систем раннього попередження. Однак для забезпечення зв’язку “Шахедам” або управління на ЛБЗ — по такій кулі завжди можна буде “відпрацювати” засобами ураження», — зазначає Анатолій Храпчинський.
Експерт також вбачає у цих розробках повернення ворога до технологій меш-зв’язку, що вже фіксувалося під час недавніх дронових атак на північних кордонах України. Проте будь-яка альтернатива Starlink наразі впирається у людський фактор: використання аеростатів або Wi-Fi-мостів потребує кваліфікованих зв’язківців, яких у російській армії, наповненій мобілізованими, катастрофічно не вистачає.
У підсумку, «Барраж-1» залишається експериментальним інструментом. Хоча він може полегшити керування безпілотниками у певних зонах, подолати технологічний розрив і зручність системи Маска росіянам наразі не під силу.
