Війна стала каталізатором глибоких змін в українському оборонно-промисловому комплексі. На початку повномасштабного вторгнення виробничі потужності задовольняли лише 10% потреб фронту, змушуючи галузь шукати нові рішення та модернізувати виробництво.
В Україні формується змішана модель оборонного виробництва, де державні і приватні підприємства взаємодіють у конкурентній кооперації. Державні заводи продовжують виробляти важке озброєння та стратегічну техніку з тривалими циклами, навіть частково втративши виробничі потужності.
Приватний сектор, навпаки, швидко нарощує технологічний потенціал та стає рушієм інновацій у галузі. Йдеться про виробництво безпілотних літальних апаратів, систем управління бойовими діями, засобів захищеного зв’язку та комплексів радіоелектронної боротьби.
Через критичну залежність від міжнародних поставок Україна оперативно впровадила стандарти союзників, інтегрувала вітчизняних виробників у глобальні логістичні ланцюги та створила прозорі механізми координації поставок. Держава також запровадила регуляторні та податкові стимули для стимулювання оборонного виробництва.
Завдяки новим підходам сформовано одну з найбільш динамічних оборонно-технологічних екосистем Європи, що об’єднує близько 900 підприємств. За прогнозами, потенціал ОПК у 2026 році може сягнути 60 мільярдів доларів.
«Україна наразі не має можливості власними силами виробляти ракети для західних систем ППО (NASAMS, IRIS-T, Patriot) через відсутність відповідних ліцензій», — зазначив президент Володимир Зеленський.
Змішана модель державно-приватного партнерства стає ключовим фактором розвитку оборонного виробництва та підвищення технологічної самодостатності країни, створюючи перспективи для майбутніх інновацій у секторі безпеки.
