Ще кілька років тому Ольга Попадюк з Чернівців керувала великим бізнесом. Сьогодні вона — шахістка та тренерка, яка допомагає учням досягати міжнародних успіхів і долає гендерні стереотипи у спорті.
Спершу жінка соромилась розповідати друзям про свій новий шлях. Попадюк мала амбіції науковиці та менеджерки, і через відсутність титулу гросмейстера сумнівалась у власній компетенції як тренерки. Переломним став момент, коли один з її учнів посів третє місце на турнірі в Іспанії.
“”Мені було соромно. Якось нелогічно, що нібито маючи за спиною такий бекграунд освіти й досвіду, стала тренеркою. В шахах я все ж не гросмейстер. Я думала, що це не є моїм шляхом до успіху, що я не зможу бути серйозним тренером. Домовлялась сама з собою””
До цього Ольга була аспіранткою та викладала економіку в університеті, а потім очолювала групу з майже 400 підопічних у бізнесі. Пандемія коронавірусу відкрила для неї нові горизонти — онлайн-заняття з шахів під час карантину показали, що можна поєднувати роботу з задоволенням.
Попадюк відзначає, що жінок у шахах в Україні та світі обмаль. Серед чоловічих титулів гросмейстера лише 3% — це жінки. За її словами, стереотипне мислення ще глибоко вкорінене:
“”Єдина проблема – стереотипне мислення, що це нежіночий вид спорту й що ми не можемо конкурувати з чоловіками””
Ольга згадує, що перший серйозний досвід у шаховому клубі отримала у 12 років, граючи проти дорослого чоловіка, кандидата в майстри спорту. Перемога над ним стала для неї важливою мотивацією.
Попадюк вважає, що дошка не бачить гендер — важлива лише гра. За перший рік вона досягла другого розряду, згодом — першого, брала участь у чемпіонатах області та міста і була капітанкою збірної харківського університету. Соцмережі допомогли їй стати відомою у шаховому світі, отримувати запрошення на міжнародні турніри та спілкуватися з авторитетними гравцями.
“”Зрозуміло, що між нами велика прірва в плані гри, але все одно це можливість поспілкуватися, відчути енергію цієї людини – це кайф””
Шахи для Ольги — це також спосіб проводити час із сином, який уже до семи років досяг значних результатів, ставши третім в Україні за рейтингом.
Попадюк планує здобути титул майстра спорту серед жінок, хоча більшість часу присвячує тренерській роботі. Вона зазначає, що поразки для неї болючі, іноді навіть змушують плакати, але водночас кожна партія дарує цінний досвід і можливість зростати.
“”В мене є амбіції – я хочу стати майстром спорту серед жінок. Але все одно мене ранить те, що в мене немає титулу. Я планую над цим працювати, просто цьому треба приділити час””
Історія Ольги Попадюк — приклад того, як можна змінити професію, подолати сумніви та хейт, а також надихнути наступне покоління шахістів.
