Український оборонний сектор перетворився на унікальний полігон, де швидкість впровадження технологій випередила будь-які бюрократичні канони Заходу. Виконавча директорка акселератора Defence Builder, данка Ліне Ріндвіг, переконана: майбутнє переозброєння Європи неможливе без інтеграції українського досвіду, проте самій галузі ще належить подолати низку критичних викликів.
Ріндвіг прийшла в «оборонку» не з кабінетів, а з передової, куди з 2022 року возила допомогу як волонтерка. Колишня менеджерка музичної індустрії перенесла навички пошуку талантів у сферу розробки озброєнь. Сьогодні вона очолює структуру, створену KSE, Buntar Aerospace та Sigma Software, яка рятує перспективні ідеї від «запилювання на полицях», перетворюючи їх на готові інструменти для захисників.
Що Ліне Ріндвіг пов’язує з Україною?
Для Ріндвіг перехід у сектор MilitaryTech став спробою зробити допомогу системною. Вона згадує розмову з майором Повітряних сил, яка стала поштовхом до зміни кар’єри. Сьогодні її мотивація базується на тісному контакті з військовими та розумінні реальних потреб фронту, чого катастрофічно не вистачає розробникам у тиловій Європі.
Для чого потрібен оборонний акселератор і що це таке?
Defence Builder працює за принципом «повного кола» підтримки. Двічі на рік акселератор проводить набори команд, які протягом чотирьох місяців проходять інтенсивне навчання та тестування. Ліне наголошує на важливості не лише інженерної складової, а й вміння «продавати» ідею інвесторам.
- Постійний діалог із військовими підрозділами для верифікації потреб.
- Навчання команд виживанню в умовах дефіциту компонентів та жорсткого масштабування.
- Комунікаційна підтримка: підготовка пітчів для залучення іноземного капіталу.
- Співпраця з державою (Brave1) та експортним контролем.
Які очікування від Федорова?
Призначення Михайла Федорова на нову роль у сфері оборони Ріндвіг сприймає з великим оптимізмом. Вона вважає Brave1 унікальним форматом, який неможливо відтворити в мирній Європі. На її думку, ініціативи щодо блокування Starlink росіянам та пошук систем ППО для перехоплення «Шахедів» на кордонах – це кроки, що вже змінюють хід війни.
Експорт технологій, залежність від США та Китаю, а також прорив для ВВП у майбутньому
Попри успіхи, Ліне Ріндвіг відверто говорить про «хвороби росту» та системні загрози. Україна та Європа залишаються критично залежними від комплектуючих зі США та Китаю, що робить галузь вразливою у довгій перспективі. Також спостерігається гострий дефіцит інженерних кадрів: фахівці або воюють, або виїхали.
«Європейські стартапи на 100% слабші – з багатьох причин. Вони будують рішення на основі інформації з інтернету або епізодичних зустрічей із людьми. Тобто вони не створюють продукти на базі тісної комунікації й реального практичного досвіду застосування»
Щодо експорту озброєнь, Ріндвіг підтримує обережність уряду. Вона вбачає ризик не лише у витоку секретів до ворога, а й у тому, що західні гіганти можуть швидко скопіювати українські ідеї, «викачавши» з країни мізки та технології. Проте інтеграція українських ветеранів у європейські оборонні компанії могла б стати ідеальним містком для обміну знаннями.
У майбутньому оборонний сектор має стати локомотивом українського ВВП. Ріндвіг прогнозує два сценарії: або централізація виробництва навколо кількох найсильніших гравців під час тривалої війни, або болюча боротьба за збереження темпів фінансування у разі настання миру. У будь-якому разі, Європа вже не зможе ігнорувати той факт, що відповіді на питання її переозброєння лежать саме в українських розробках.
