Відставка Андрія Єрмака, якого вважають однією з найвпливовіших постатей української влади, стала фінальною стадією тривалого конфлікту всередині команди президента. Видання “Українська правда” оприлюднило нові деталі внутрішнього протистояння, що, за даними журналістів, призвело до його звільнення.
За інформацією УП, більшість ключових представників владної команди дійшли до переконання, що Єрмак перетнув “червону межу”. Джерела стверджують, що він фактично приймав рішення одноосібно, блокуючи ініціативи, які не збігалися з його підходом. Навіть прем’єр-міністр Юлія Свириденко, котрій він раніше допомагав, більше не працювала з ним.
У момент загострення декілька високопосадовців провели закриту зустріч. Один з учасників розповів УП, що група керівників парламенту, уряду та представників монобільшості поспіль пояснювала президентові, чому Єрмака слід усунути. Як зазначають джерела, будь-хто міг передати Єрмаку інформацію про те, що готується колективний тиск на президента.
Коли Єрмак довідався про ситуацію, він, за даними УП, почав діяти у відповідь: блокував контакти міністрів і депутатів у месенджерах, не реагував на комунікацію, а також намагався домогтися відкриття кримінальних проваджень проти Давида Арахамії, Данила Гетьманцева та Ярослава Железняка за звинуваченнями у “державній зраді” чи “спробі”. Усередині групи противників Єрмака згадували, що в періоди найбільшої напруги окремі учасники просто зникали з публічного простору, а Арахамія навіть залишав країну на короткий час.
Вирішальною подією став ранок 28 листопада, коли НАБУ та САП провели обшук у квартирі Єрмака. Після цього голова СБУ Василь Малюк, перший віцепрем’єр Михайло Федоров та інші учасники внутрішньої групи модераторів організували зустріч Зеленського з антикорупційними органами. Уже за кілька годин президент підписав указ про його відставку.
На брифінгу 8 грудня Володимир Зеленський назвав кандидатів на посаду керівника Офісу президента: міністра оборони Дениса Шмигаля, міністра цифрової трансформації Михайла Федорова та начальника ГУР Кирила Буданова. Президент уточнив, що у випадку призначення Шмигаля чи Федорова парламенту доведеться їх звільняти з чинних посад, що може створити ризики, подібні до ефекту “Дженги”.
Зеленський також згадав першого заступника міністра закордонних справ Сергія Кислицю, який активно працює у переговорному напрямку, проте його перехід з МЗС, за словами президента, є складним. Серед інших кандидатів він назвав Кирила Буданова, зауваживши, що в разі зміни посади знадобиться визначити нового керівника ГУР.
Щодо заступника голови ОП Павла Паліси президент наголосив, що той добре розуміється на військовій сфері, але поки бракує досвіду в адміністративній роботі, і його можуть відволікати завдання, пов’язані з війною.
Зеленський зазначив, що процес вибору нового керівника Офісу може бути тривалим, і додав, що тимчасово адміністрація здатна працювати без очільника.
“Треба робити вибір, якщо це буде довгий час, я думаю що і сам можу справитись без голови Офісу президента, зможу жити без”, – підсумував президент.
