Призначення Михайла Федорова очільником оборонного відомства спричинило хвилю очікувань у середовищі військових інноваторів та приватних виробників зброї. Його прихід сприймають як шанс на швидку трансформацію армії, проте експерти застерігають: новому міністру доведеться воювати не лише з ворогом, а й з інерцією системи, яку не реформували десятиліттями.
Директор з розвитку оборонного підприємства Анатолій Храпчинський вважає, що головна перевага Федорова – його прагматизм та досвід створення дієвих екосистем, таких як BRAVE1. На відміну від класичних чиновників, Федоров спирається на швидкі рішення та цивільних фахівців – «піджаків», які часто виявляються ефективнішими за зашорених статутами військових. Проте Міноборони – це не лише дрони. Це складний механізм, де «бусифікація», закупівлі та застаріла військова освіта можуть стати репутаційною пасткою для міністра.
Чому потрібна інженерна ставка?
Першим і найбільш критичним кроком Храпчинський називає створення інженерної ставки. Це має бути майданчик для системного формування технічних завдань для виробників, чого зараз катастрофічно бракує. Без цього український ВПК ризикує залишитися на рівні кустарних розробок, не встигаючи за новими загрозами, як-от швидкісними реактивними дронами типу «Каррар».
Чому важливий трансфер технологій?
Другим наріжним каменем реформи має стати врегулювання експорту та трансферу технологій. Сьогодні українські компанії перебувають у заручниках бюрократії: неправильно оформлений папірець при спробі відкрити виробництво у Європі може обернутися звинуваченням у державній зраді. Храпчинський наголошує на необхідності впровадження прозорих правил за європейським зразком, аби зупинити «полювання за головами» українських інженерів з боку західних гігантів.
Для успіху Федорову знадобиться не лише політична воля, а й здатність змінити фундаментальні правила гри:
- впровадження стандарту mission command (прийняття рішень на місцях);
- цифровізація ВЛК та перетворення їх на сервісні центри за прикладом приватних клінік;
- максимальне спрощення процедур закупівель для усунення корупції.
«Завершення війни на сприятливих умовах — це дипломатія. Завершення війни перемогою України — це Федоров», – підсумовує Анатолій Храпчинський.
Кінцевий результат залежатиме від того, чи зможе команда інноваторів зламати стару радянську «дельту», де ініціатива карається, а людський ресурс виснажується солдафонщиною. У цій битві за ефективність ставкою є не просто репутація міністра, а здатність держави вистояти в технологічній війні майбутнього.
