Щодня – близько сотні кілограмів продукції. Саме такий обсяг зараз проходить через невеликий магазин «М’ясо від фермера», який у вересні 2025 року відкрив ветеран Віктор Цихун. Сьогодні це вже впізнаване місце для покупців, хоча ще нещодавно все починалося буквально з нуля – без приміщення, без обладнання і з зруйнованим війною попереднім бізнесом.
Асортимент у крамниці простий і водночас стабільний: курятина, свинина, яловичина та індичка від фермерських господарств. Додаються напівфабрикати та курка-гриль, яка швидко стала «магнітом» для відвідувачів. Раз на тиждень тут готують шашлик, і саме він, за словами власника, привів чимало постійних клієнтів.
Спочатку магазин тримався на двох людях – самому Віктору та його дружині. Згодом довелося розширювати команду. Обов’язки вони поділили чітко: дружина взяла на себе бухгалтерію, податки та організацію процесів, а чоловік – виробництво і продаж.
«Спочатку люди ставилися з недовірою. Зараз з’являються постійні клієнти. Вони повертаються, бо у нас свіже та якісне м’ясо. Воно без води та хімії. Ми навіть порівнювали наше м’ясо з тим, що продають у супермаркеті. Запрошую переконатися. Сьогодні я продаю близько 100 кілограмів продукції на день», — сказав він.
Але шлях до цього результату починався зовсім не з підприємництва. У перші години повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, Віктор уже був зі зброєю в руках і став на оборону Києва. Далі були найгарячіші напрямки – Бахмут, Часів Яр, Вовчанськ. Загалом – чотири роки служби на різних ділянках фронту. З армії він звільнився через стан здоров’я.
Поки він воював, бізнес у Києві, який складався з кількох магазинів взуття, фактично занепав. Без контролю власника він не витримав і збанкрутував. Повернення додому означало не продовження справи, а старт з чистого аркуша.
Спершу родина намагалася оцінити, чи є сенс відновлювати стару справу. Але швидко стало зрозуміло – потрібні великі вкладення, яких уже не було. Тоді з’явилася інша ідея.
«Ми вирішили не повертатися до старого бізнесу, бо це великі вкладення. Грошей після війни не було. Дружина мала досвід у сфері продажу м’ясних продуктів, тому обрали відкрити м’ясний магазин. Подалися на державний грант. Все робили самостійно. Двічі нам відмовляли через помилки у заявці. На третій раз ми розібралися і отримали фінансування», — пояснив підприємець.
Грант становив 500 тисяч гривень. Ці гроші пішли на базове оснащення: холодильні вітрини, холодильну камеру, м’ясорубку та гриль. Решту довелося вкладати власними силами, допомагали й друзі. Частину робіт із ремонту виконували самостійно, без підрядників.
Окремим випробуванням став пошук приміщення. Потрібна була не просто площа, а простір із водою, електрикою, правильним зонуванням і розташуванням у прохідному місці. Підходящий варіант шукали майже пів року.
«Знайти оренду дуже складно. Потрібна вода, світло, площа. Крім того, приміщення мало бути розділене на торговельний зал та виробничий цех. Ми шукали майже пів року. Це специфічний бізнес, не кожне приміщення підходить. Постачальниками обрав знайомих фермерів із Житомирщини. Вони вирощують курей та свиней на натуральному зерні без домішок і хімії. Паралельно писали грант. Коли все зійшлося — почали працювати», — сказав ветеран.
Постачання продукції він вибудував через фермерів із Житомирської області. За його словами, тварини там вирощуються на натуральному зерні без домішок і хімії, що і стало основою позиціонування магазину.
Поступово бізнес почав ставати на ноги. З’явилися постійні покупці, а довіра до нового формату продажу м’яса зросла. Віктор визнає – ключовим фактором стала якість продукту та стабільність.
«Ми продаємо свіже м’ясо від фермерів. Щодня отримуємо нові поставки. М’ясо розділяю за потребою у виробничому цеху при магазині, щоб усе було свіжим. Робимо котлети, пельмені, голубці. Є курка-гриль. Раз на тиждень готуємо шашлик. Це стало нашою “фішкою”. Люди приходять саме на нього і дізнаються про нас та наше смачне м’ясо», — розповів підприємець.
Попри складний старт, сьогодні магазин працює стабільно. Ветеран каже, що головне випробування для нього було навіть не у бізнесі, а в адаптації після фронту – у зовсім іншій реальності, де доводиться знову будувати все з нуля.
«Ветеранам, побратимам, раджу мати силу і терпіння. Після війни дуже складно адаптуватися. Тут інші правила. Ніхто нічого не винен. Потрібно працювати і не здаватися. Тільки так можна чогось досягти», — підсумував він.
